Десна… Скільки таємниць шепоче її течія? Ця річка — не просто водний шлях, це срібна стрічка, що пронизує саму душу української землі, відбиваючи у своїх водах тисячоліття історії.

Згадаймо найдавніші часи, коли на її берегах, ще в епоху палеоліту, жевріли перші вогнища. Десна була тоді великою дорогою життя, веною, що поєднувала серця майбутніх великих міст — Києва, Чернігова та Новгород-Сіверського. У VI–IX століттях вона гостинно прийняла слов’ян, давши прихисток їхнім першим поселенням, з яких пізніше виросли старовинні Путивль та Новгород-Сіверський.

З настанням Середньовіччя та розквітом Київської Русі (X–XIII ст.), Десна стала її ключовою артерією. Вона несла на собі військові дружини, цінні товари та мандрівників. Її береги служили надійною основою для потужних фортець, як-от гордий Чернігів. Недарма ім’я Десни викарбоване золотими літерами у найдавніших літописах, зокрема у знаменній «Повісті временних літ».

На зламі епох, у Новий Час (XVI–XVII ст.), коли річка опинилася під владою Речі Посполитої, її роль змінилася. Тепер Десна перетворилася на могутній транспортний шлях для сплаву лісу, її течія несла багатства до нових міст — Шостки, Глухова, Коропа. Але найголовніше: вона стала джерелом натхнення! Її образи і досі живуть у струнких українських народних піснях та думах.

І сьогодні, будучи найдовшою притокою величного Дніпра, Десна продовжує свій шлях. Вона служить людям для судноплавства, дарує щедрі улови рибалкам, манить своєю красою туристів. Її береги — це скарбниці природи, частина “Смарагдової мережі Європи”, де панує спокій і чистота.

Десна — це не просто вода і пісок. Це живий символ української природи, історії та культури, що несе свій невпинний потік крізь віки.